Буржуйки можуть працювати на різному паливі. Залежно від цього змінюється зовнішній вигляд печі та конструкція приладу. Найбільш популярні буржуйки – дров’яні, на відпрацьованому маслі та на вугіллі.
“Буржуйка” – найпростіший вид варильно-опалювальної печі. Широке поширення пічка набула у роки Громадянської та Великої Вітчизняної воєн. На той час буржуйка виготовлялася з підручних коштів. Її топили дровами, вугіллям, будівельним сміттям та відходами, перечікували холоду та готували на ній їжу. Свою назву піч отримала через «велику ненажерливість», вона вимагала великої кількості палива. Сучасні заводські моделі за принципом роботи дуже схожі на «радянські», багато з них мають велику потужність, оснащені додатковими режимами.
Купити буржуйку або зробити її самому вибір кожного. Для обігріву житлових приміщень рекомендується використовувати заводські опалювальні прилади, а для гаража або підсобки чудово підійде саморобна піч.
Види «буржуйок»
Печі-буржуйки у широкому асортименті представлені у спеціалізованих магазинах. Сучасні виробники випускають компактні опалювальні прилади в ретро-стилі, так і дизайнерські печі з використанням високотехнологічних матеріалів. Ті, хто не женеться за вишуканим дизайном і прагне заощадити, роблять буржуйки своїми руками.
Види печей:
- буржуйка на «відпрацюванні» або на відпрацьованому маслі, інакше її називають олійною піччю
- газова;
- піч на солярці;
- піч-буржуйка на тирсі;
- піролізна;
- буржуйка на вугіллі та ін.
Для того, щоб зробити піч-буржуйку самому, потрібно мати зварювальний апарат, перфоратор, метал, трубу та арматуру. Як корпус можна використовувати непотрібну бочку або газовий балон. Топлять пекти як дровами та вугіллям, так і відпрацьованим маслом, соляркою тощо.
Буржуйка на тирсі
Ця модель печі за принципом роботи нагадує буржуйку на відпрацьованому маслі. Конструкція складається із двох циліндрів, з’єднаних між собою трубою, димоходу. Відмінні риси такої печі:
- використання як паливо тирси;
- наявність місця для виведення та накопичення золи, що утворюється при горінні палива.
Буржуйка на тирсі відноситься до печі тривалого горіння. ККД – 40-60%. Пекти ефективно обігріває приміщення, де знаходиться сама. Збільшити потужність буржуйки можна закріпивши на ній водяний контур. «Водяну» сорочку можна придбати у готовому вигляді, а можна зробити самостійно.
Буржуйка на тирсі – економічний варіант опалення приміщення. Паливо для такої печі коштує у кілька разів дешевше, ніж для дров’яної чи вугільної.
Піролізна піч
Піролізна буржуйка є опалювальним пристроєм, який складається з двох послідовних камер згоряння. У першому відділі тліє паливо (дрова, вугілля тощо), виділяючи піролізний газ, який під впливом примусової чи природної тяги потрапляє у другу камеру, де поєднується з киснем. ККД цього опалювального приладу – 90-95%. Як паливо використовують пелети, сухі дрова, гілки, тирсу та інші дерев’яні залишки.
Важливо! Якщо спалювати сиру деревину, то ККД печі знизиться. Деревний газ змішуватиметься з димом і йтиме через димовідвід.
Піролізна буржуйка нагріває приміщення за допомогою нагрівання стін печі. Щоб збільшити тепловіддачу майстра викладають усередині печі шамотну цеглу, а зовні – вогнетривку. Технологія створення піролізної буржуйки своїми руками:
- За допомогою зварювання з листа сталі формують корпус печі з отворами для топки та зольника. Між камерою спалювання та місце під золу встановлюють колосник (решітку з арматури).
- Камеру згоряння розташовують над топкою, один від одного їх відокремлюють сталевою пластиною.
- У верхньому відділі роблять заслінку для подачі повітря.
- Корпус обкладають цеглою.
- Зверху печі встановлюють теплоізольовану димохідну трубу.
Пропонуємо пічки “Буржуйки” 2,5-3 кВт з варильною конфоркою, з ребрами конвекції та без ребер конвекції на сайті archont.in.ua
