21.03.2022
Для позначення структурної основи простого речення у лінгвістиці використовується ряд співвідносних термінів: модель пропозиції, конструктивна схема», «структурний зразок» (sentence pattern), «структурний тип речення»та ін. У дослідженнях синтаксичних концептів, після виходу монографії Г.А. Волохіної та З.Д. Попової, дедалі ширше використовується традиційний термін синтаксичної науки «структурна схема речення». Структурна схема (модель, формула тощо) речення у найбільш загальному вигляді розуміється як певний формальний зразок, який має певне значенням і що складається з мінімуму компонентів, необхідних для створення речення.
Поняття структурної схеми
Розглянемо поняття структурної схеми докладніше: як показує аналіз наявної літератури, незважаючи на те, що термін «структурна схема» та синонімічні терміни є часто вживаними, вони мають неоднозначне тлумачення.
З одного боку, у розумінні цих термінів різними авторами спостерігається певна єдність. Насамперед, незалежно від того, яке термінологічне позначення використовується, у лінгвістиці склалося уявлення про структурну основу пропозиції як про деякий абстрактний зразок, що відволікається від безлічі конкретних речень з конкретним лексичним наповненням і конкретними модально-комунікативними значеннями
Так, наприклад, пропозиції на зразок She saw a mouse; Did he answer the question?; The woman didn’t open the door і т.д. при всіх своїх індивідуальних характеристиках, що відображають особливості позначеної ситуації та її уявлення суб’єктом мови, вважаються побудованими за одним структурним зразком – схемою SPO. Схема має певну форму, яка обумовлюється типом, кількістю, порядком розташування складових її елементів.
Елементи структурної схеми (як основи речення, але не словосполучення) – це синтаксичні позиції, які у реченні здатні заповнюватися словами певних морфологічних класів (у тій чи іншій формі) чи поєднаннями слів (один із компонентів яких підпорядковує собі інший).
Конституенти схеми характеризуються як формальними, і функціональними властивостями; з-поміж них встановлюються синтаксичні відносини. Використовуючи традиційну термінологію, елементи структурної схеми можна назвати членами речення:
- «присудком»,
- “доповненням”,
- “обставинами” і т.д.
У семантичному синтаксисі такі елементи одержують назву актантів. Компоненти структурних схем визначаються також у вигляді морфологічних класів, що знаходить відображення у обирається для
їх позначення символи (NV, NVN і т.п.). Проте, здається, про морфологічні класи слів доречно говорити на наступному рівні аналізу, менш високому рівні абстракції.