Якщо сердечник провідника недостатньо міцний, щоб витримувати покладене механічне навантаження, потрібно використовувати інші методи. У більшості випадків оптичні самонесучі кабелі з тросом виглядають більш переважно, ніж поєднання окремого кабелю і троса. Такі типи провідників зазвичай використовуються для передачі даних і підтримки необхідних комунікацій.
Особливості будови оптичних кабелів самонесучого типу:
- безпосередній несучий трос, що проходить всередині оболонки або по її краю;
- ізольовані пари;
- загальна оболонка, що захищає від негативного впливу.
Протяжка в даному випадку також здійснюється за всіма правилами. Одне з ключових вимог – це довговічність кожного вузла. Троси і стяжки не повинні мати люфту, так як інакше це призведе до неминучого перетирання матеріалів з часом. Підвішування здійснюється за допомогою анкерних гаків на опорах ліній зв’язку. Натяжні пристрої допомагають зафіксувати кабелі на анкерних конструкціях. При роботі на великих ділянках застосовуються спеціальні блокові пристосування, що дозволяють домогтися потрібної сили натягу.
При монтажі самонесучого кабелю слід строго дотримуватися допустима відстань між опорами. В даному випадку фахівці орієнтуються безпосередньо на технічні характеристики самого кабелю і рекомендації виробника. Завдяки цьому безпосередньо на місці кріплення самонесучого кабелю не потрібно проводити складні розрахунки.
Самонесучий кабель кріпиться на бетонних стовпах за допомогою анкерних затискачів. Для дерев’яних опор передбачені кріплення типу ППО, які мають гумову прокладку. Такі типи з’єднання є регульованими, тому монтажники можуть контролювати ступінь провисання. Зазвичай на кожні 5-10 опор рекомендується встановлювати міцні нерухомі кріплення, щоб можна було забезпечити достатній натяг. При дотриманні основних рекомендацій одержувані лінії відрізняються надійністю, довговічністю і безпекою експлуатації в будь-яких умовах.
Великий вибір оптичного кабелю та арматури для його кріплення можна знайти на сайті Setevoe.com.ua